Храм, який відвідував Патріарх Йосиф Сліпий, знову наповнився молитвою. У французькому селі Коркійруа (департамент Луаре) віряни УГКЦ не лише вберегли церкву Святої Ольги від руйнування, а й подбали про відновлення в ній літургійного життя.

19 квітня Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Ігор Ранця у співслужінні настоятеля катедри святого Володимира Великого о. Андрія Моркваса. На богослужіння зібралися вірні з Парижа й навколишніх місцевостей. Після спільної молитви було проголошено Декрет, згідно з яким храм прикріплюється до катедральної парафії святого Володимира Великого в Парижі і служитиме їй як церковна філія богопочитання.

«Це рішення не лише адміністративне — воно означає повернення храму до повноцінного літургійного життя після тривалого періоду занепаду. Відтепер катедральна парафія у Парижі матиме два храми, розташовані на відстані понад сотню кілометрів. Символічно, що подія відбулася у рік, коли минає 75 років від початку душпастирської присутності УГКЦ у цьому регіоні», — розповідає владика Ігор Ранця.

За його словами, історія цієї присутності почалася ще у міжвоєнний період, коли до Луаре прибули українські трудові мігранти. Вони працювали тут у сільському господарстві, а також на заводі з виробництва шин і гуми «Гатчінсон» у сусідньому містечку Шалетт-сюр-Луен, яке між собою називали «Малою Україною». Сьогодні це місто є побратимом Дніпровського району Києва.

Після Другої світової війни тут поступово сформувалася мережа душпастирства, а в 1951 році в Коркійруа розпочалося регулярне служіння для вірних.

Зусиллями о. Миколи Бучка було зведено храм: перший камінь заклали у 1961 році, а вже за два роки святиню освятив апостольський екзарх для українців греко-католиків у Франції Володимир Маланчук. Згодом тут постав іконостас, а сам храм став духовним центром для українців у регіоні.

У цій церкві прийняв священничі свячення о. Ярослав Салевич, який пізніше служив у різних громадах Франції, а в 1970 році святиню відвідав Патріарх Йосиф Сліпий.

Патріарх Йосиф Сліпий молиться Літургію у храмі св. Ольги, 11 липня 1970 рік

У 1980-х роках громада налічувала близько двох тисяч вірян, і храм жив активним літургійним життям. Щонеділі тут звершувалася Божественна Літургія, а душпастирську опіку в регіоні тривалий час здійснював о. Людвік Сеньків — уродженець України, випускник Кармелітської семінарії при Католицькому інституті Парижа, який служив тут до своєї смерті, 1988 року.

«Згодом обставини змінилися, і українців тут стало все менше. Храмом опікувалися кілька місцевих вірян, однак їм ставало дедалі складніше. Вони звернулися за допомогою до Парижа. Отець Андрій Морквас, настоятель катедри св. Володимира Великого, разом із активними парафіянами провів необхідні юридичні процедури, відновлювальні роботи, а також розпочав навідуватися щодва місці на богослужіння. Це врятувало святиню від руйнування. Я вдячний їм за те, що не залишили цей храм і подбали про спадщину нашої Церкви», — наголошує єпископ.

Храм Святої Ольги розташований серед тихої сільської місцевості з окремою дзвіницею і плебанією. «Це місце особливе — воно приваблює українських парижан для того, щоби розділити молитву із відпочинком», — додає владика Ігор.

Після богослужіння вірні зібралися за спільною трапезою, де говорили не лише про минуле, але й про майбутнє громади. День завершився гаївками у виконанні молодіжного хору катедри Святого Володимира під проводом Христини Попадинець. Для хору це була перша участь в Архиєрейській Божественній Літургії, яка, як і сам храм цього дня, стала початком нового етапу життя громади.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело