«Ще ніколи в історії так багато людей не завдячували настільки небагатьом»
- Автор допису: Укренерго
Начальник дільниці з ремонту повітряних ліній, пан Вячеслав, працює у компанії з 2011 року. Перші залпи війни наш колега почув у себе вдома – у Бучі. Швидко зібрав і відправив у безпечне місце сім’ю. А вже за кілька годин – виїхав на ремонт пошкодженої лінії біля Василькова. Як зізнається сам, за чотири роки війни у своєму робочому кабінеті був не більше десяти разів. Натомість – майже весь час проводить на виїздах, відновлюючи пошкоджені ворогом високовольтні мережі. Найдовша зміна без повернення додому тривала 45 днів.
Якщо стояло б завдання знайти взірець відданості професійному обов’язку – то саме бригада на чолі із паном Вячеславом підійшла б якнайкраще. Бо це вона виконувала ремонт лінії живлення Чорнобильської АЕС, коли станція тимчасово була під російською окупацією. Довго працювати на дизель-генераторах ЧАЕС не могла. А до чого така ситуація може призвести – українцям пояснювати не треба.
Для виконання робіт потрібно було перетнути лінію фронту. «Їхати зголосились добровольці. За домовленістю з окупантами, ми йшли із білим прапором. А коли наблизились до ворога майже впритул – неподалік пролунав вибух. Окупанти почали хаотичну стрілянину, а ми всі попадали на землю, не розуміючи, що відбувається. Потім з’ясувалась, що бродячий пес зачепив одну з розтяжок, яких окупанти наставили довкола. Працювати довелось під прицілом автоматів. Ночували в машинах на морозі», – розповідає про досвід березня 2022-го пан Вячеслав. Каже, страшно – безумовно було. Але почуття обов’язку переважило.
А далі – були тисячі кілометрів відновлених ліній. Робота у прифронтових районах, радість від світла в оселях після успішних ремонтів і біль від втрати колег.
За сумлінну працю – цьогоріч пан Вячеслав отримав Почесну грамоту Верховної Ради. Також він має нагороди від Уряду. Втім, каже, в роботі керується не прагненням визнання. «Наша мотивація у тому, що хлопцям в окопах зараз точно не легше. Людям потрібна наша робота, а краще за нас – її ніхто не зробить».
Дякуємо панові Вячеславу та його підлеглим. Завдяки вам – незламність не згасає!



