🥀Маріуполь пам'ятає! Максим Сагайдак назавжди з морем

Солдат, водій 1-го автомобільного відділення взводу підвозу матеріально-технічних засобів роти ОЗСП «Азов» Нацгвардії України.

⚓Максим Сагайдак народився та виріс у Маріуполі. З дитинства був допитливим. Любив подорожувати з мамою, часто відвідували західну Україну, природа та культура якої його зачаровувала.

Навчався в Азовському морському інституті Одеської морської академії. Паралельно працював системним адміністратором в Науково-технічному центрі, пізніше – інженером-програмістом в АЗОВЗАГАЛЬМАШ. Але його мрією було дослідження водної стихії, тому він продовжив навчання за спеціальністю «Гідрографія» вже в Одеському екологічному університеті. Максим вступив до аспірантури, писав дисертацію, але завершити навчання не встиг через військову службу.

🌊З 2014 року професійний шлях Максима був пов’язаний з улюбленою галуззю – працював гідрографом 1-ої категорії промірної партії №3 Маріупольської дільниці філії Державної установи «Миколаївський район Держгідрографії». Мав мрію збудувати кар’єру у сфері гідрографії та екології. Він мав усі шанси стати вагомим вченим у морській справі.

📸Ще одним захопленням Максима була фотографія. Він відвідував Маріупольський народний фотоклуб «Берег». Заради чудових світлин, посеред ночі йшов до моря, щоб відзняти засніжений зимовий берег. Часто їздили у фотоподорожі, експедиції, з яких привозив вагомі фотороботи – ландшафти, архітектуру. Максим був талановитим та частим організатором фотовиставок у місті.

🪖З 2018 року Максим Сагайдак добровільно долучився до маріупольської тероборони. Займався вивченням зброї, рив окопи на одній з позицій поблизу Маріуполя. Батькам про це нічого не казав, не хотів, щоб за нього хвилювалися.

✊Коли почалася повномасштабна війна, Максим пішов служити добровольцем. У перший день війни вмовляв батьків якнайшвидше виїхати з міста, а сам прийняв тверде рішення залишитися обороняти Маріуполь. Без їжі та боєприпасів, під шквалом ворожого вогню українські захисники давали гідний опор противнику. Врешті, осередком спротиву наших захисників стала територія комбінату «Азовсталь».

Вже звідти Максим виходив на зв’язок із рідними, що жили у Канаді. З батьками вдалося зв’язатись лише з квітня 2022 року, коли вони нарешті дісталися більш менш спокійної території у Мелекіному. У повідомленнях матері завжди її заспокоював: «все добре, я живий». Лише батькові по-чоловічому міг інколи відкрити хвилювання: «Папа, якби ти тільки знав, як я хочу жити».

💔Вдень 8 травня 2022 року рідні у Канаді отримали останнє повідомлення від Максима, яке пізніше передали батькам: «Мама і тато, я вас дуже люблю, і надзвичайно вдячний вам за усе». Від початку травня позиції українських захисників на «Азовсталі» вже зазнавали щоденних потужних бомбардувань. 8 травня авіаційна бомба влучила в один з бункерів заводу «Азовсталь». В той день обірвалося і життя 29-річного Максима Сагайдака.

🇺🇦Він мріяв жити дружньою родиною у великому домі на березі Азовського моря… Указом Президента України від 28 липня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.