Зараз на Львівщині живуть понад 200 тисяч людей, яких повномасштабна війна змусила залишити дім.
Житло й робота – це базові потреби. Без них немає відчуття стабільності, немає впевненості у майбутньому, немає нормальної інтеграції в громаду.
Особливо важливо говорити про житло не лише як про ліжкомісце чи тимчасовий прихисток. Людині потрібен приватний простір. Для відновлення. Для сімʼї. Для планів на майбутнє.
Окрема тема – діти.
Багато дітей ВПО досі навчаються онлайн. Але школа – це не лише уроки. Це друзі, спілкування, адаптація, відчуття безпеки, розуміння, що ти не чужий.
Очне навчання за місцем проживання – один із найважливіших кроків до повернення дітям нормального дитинства. Ми маємо зробити все, щоб вони ходили до школи, спілкувалися з однолітками, вчилися офлайн і відчували себе частиною громади.
