СОЦІОДРАМА ЯК СПОСІБ ОСМИСЛЕННЯ:
У ДНІПРІ ГОВОРИЛИ ПРО ГОЛОДОМОР І РЕПРЕСІЇ

2 травня вперше в Дніпрі відбулася історична соціодрама, присвячена темі розкуркулення та Голодомору, організована УІНП спільно з Комунальний заклад "Музей спротиву Голодомору" Дніпровської міської ради на базі Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького.

Соціодраму провела голова секції психодрами Української спілки психотерапевтів Олена Ступак за участі співробітниці Українського інституту національної памʼяті Ірини Реви.

У соціодрамі взяли участь 22 учасника — мешканці Дніпра та Дніпропетровської області. За віковим критерієм група не була однорідною та включала представників трьох поколінь; приблизно, п’яту частину учасників становили люди до 30 років.

«Громадянин, якому небайдужа історія свого народу», — так ідентифікували себе 63% учасників групи. «Нащадок розкуркулених, постраждалих від Голодомору, репресованих», — так ідентифікували себе 25% групи. 8% учасників визначили себе як «історик, викладач», який бажає поглибити свої знання в цій темі, 4% обрали самовизначення – «краєзнавець». Більшість учасників, а також їхні предки, мешкали в Дніпропетровській області все життя; кілька людей, серед них і нащадки постраждалих від комуністичного режиму, переїхали з Донецької області у зв’язку з війною.

Важливою частиною історичної соціодрами були розповіді родинних історій, пов’язаних із розкуркуленням, Голодомором, а також сталінськими репресіями і штучним голодом 1946–1947 років, які учасники заходу відчували як невід’ємну частину геноцидної політики комуністичного режиму. Серед переліку основних дієвців, які були визначені в ході соціодрами, були як засуджені Законом України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні» (2006 рік) найвищі партійні керівники, зокрема Й. Сталін, так і вимушені виконавці: голови колгоспів, учителі, піонери, селяни-господарі, борці з комуністичною владою, «активісти», які з ентузіазмом впроваджували політику партії, свідки, які все бачили, але не втручалися, а також «мертві люди і тварини». Учасники соціодрами самостійно обирали собі ролі та намагалися побачити події «очима» людей, що мешкали сто років тому. Життєві ситуації героїв соціодрами часом набували особливого драматизму завдяки подробицям, що збереглися в родинній пам’яті нащадків.

Наприклад, історія активістки, яка брала участь у реквізиціях зерна в односельців у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, а в 1933-му сама померла з голоду…

Детальніше про окремі ролі та родинні історії учасників соціодрами ми розповідатимемо в наступних дописах.