5 травня 2026 року свій 56-й день народження відзначає Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. У цей день запрошуємо більше дізнатися про родину Блаженнішого Святослава — батьків, бабусю та дідуся, які відіграли важливу роль у формуванні його як людини, християнина і душпастиря. Сьогодні вся Церква єднається в подячній молитві за дар життя і служіння Глави УГКЦ. Також із вдячністю згадуємо його батьків — маму Віру та батька Юрія, які прищепили сину віру в Бога, християнські цінності та любов до рідної Церкви і до свого народу.

Дитинство у Стрию: перше захоплення

Дитинство Блаженнішого Святослава минало у рідному Стрию. Тут формувалися його перші мрії та зацікавлення. Мало хто знає, що одним із його перших справжніх захоплень були голуби.

Його мама, Віра Шевчук, із теплотою згадувала цей період: «Голуби — то було його перше справжнє захоплення. На стриху, де тепер гараж, була голуб’ятня».

Таке дитяче захоплення відкриває перед нами допитливого, уважного хлопця, який з дитячих років вчився відповідальності й турботі про інших.

«Ніколи не соромся бути людиною» — настанова дідуся

Особливе місце у формуванні майбутнього Глави Церкви посіли його дідусь і бабуся. Саме через них він відкрив для себе живу віру і традицію Церкви.

«Через них я увійшов у життя Церкви, — згадує Блаженніший Святослав. — Вони стали для мене ходячою енциклопедією історії Церкви і нашого народу».

Їхній дім був місцем молитви і духовної зустрічі. Тут бував священномученик Олексій Зарицький, який служив Божественну Літургію, підтримуючи живу віру в часи переслідувань.

Саме від дідуся Блаженніший Святослав почув слова, які стали життєвим дороговказом: «Ніколи не соромся бути людиною».

Ця проста, але глибока порада сьогодні знаходить своє продовження у його душпастирстві — особливо тоді, коли він говорить про співпережиття, про право на сльози і про важливість бути поруч із тими, хто страждає.

Мамин голос сумління

Блаженніший Святослав із вдячністю згадує своїх батьків, які, хоч і були різними за характером, залишили в його житті глибокий слід.

Його мама, вчителька музики, передала йому особливу внутрішню дисципліну: «Ти вже вивчив уроки?» Це запитання, як ділиться Блаженніший Святослав, звучить у ньому й досі як голос сумління. Воно нагадує про відповідальність, про необхідність бути підготовленим до кожної зустрічі.

«Після всіх публічних подій я повертаюся до своєї кімнати, стаю перед Божим обличчям і роблю іспит сумління: ще раз передумую все, що сказав, усе, що було озвучено, і сам себе картаю за ті чи ті помилки, якісь вислови чи, можливо, дурниці, сказані на публіку. Ось це, скажімо так, часточка серця й душі моєї мами», — зазначає Глава УГКЦ.

Мама і тато Блаженнішого Святослава

Батько — учитель любові до людей

Батько Блаженнішого Святослава став для нього прикладом у мистецтві стосунків. «Він вчив мене бути батьком, любити людей, не боятися, йти їм назустріч, будувати стосунки. Отож батькові я завдячую його поставою любити людей, розуміти їх, не соромитися щирого, люблячого ставлення», — розповідає Патріарх.

Особливою є згадка про першу зарплату. «Не маєш права розтратити її на себе», — сказав батько.

Цей урок жертовності й відповідальності за інших залишився з ним на все життя. Водночас батько застерігав, що щирість робить людину вразливою. Але попри це — закликав не боятися любити.

Душпастир, який не боїться співстраждати

Слова дідуся, настанови батьків і приклад родини сьогодні проявляються у служінні Блаженнішого Святослава. Говорячи про біль людей, які втратили близьких через війну, він наголошує, що не потрібно ховати сліз і уникати співпережиття. У складні моменти важливо просто бути поруч. Це те, що він називає «душпастирством горювання» — служінням, у якому священник не лише намагається словесно підтримати, а передусім розділяє біль.

«У такі моменти слова мовкнуть. З тими людьми треба розділити їхній біль, горювати разом із ними», — вважає Блаженніший Святослав.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело