Інтерв’ю на майданчику Такера Карлсона, де відкрито ганьблять Президента України – не журналістика і не сміливість. Публічне приниження інституту першої особи держави, на мій погляд, має цілком конкретну мету: послабити переговорні позиції Президента та створити середовище, в якому він буде змушений йти на поступки, які не відповідають інтересам країни. Тим більше це матиме значення, якщо тиск здійснюється одночасно ззовні і зсередини.

Карлсон – не нейтральний майданчик. Його аудиторії роками пояснюють, чому Україні не треба допомогати, що саме Зеленський заважає миру, і що війна – це провина України.

З’являтися там із внутрішньою критикою української влади означає свідомо чи несвідомо підсилювати саме ці наративи. І це точно удар саме по Україні, як би його не пакували.

З того, що я особисто бачу щодня — Плани стійкості, власне озброєння, реальна державна підтримка людям, взаємодія з регіонами і рішення, які не на сьогодні, а на роки вперед, – і це зовсім інша реальність, ніж та, яку просувають недружні площадки.

Критикувати владу можна і треба. Але є різниця між журналістикою, яка ставить незручні питання, і подачею матеріалу в той момент, коли вирішується доля переговорів. Перше – це робота, друге – це вже інше.