❤️‍🩹Хронологія боротьби: фільтрація та доруйнування міста
 
⚓️😢Після захоплення Маріуполя почався інший, менш видимий етап війни. Уже влітку 2022 року з’являються перші системні свідчення про фільтрацію: людей зупиняли на блокпостах, перевіряли телефони, змушували роздягатися для огляду татуювань. Ті, хто не проходив ці перевірки або викликав підозру, зникали – родини місяцями не мали жодної інформації про їхню долю.

☝️Про ці процеси говорили не лише очевидці. Human Rights Watch та Amnesty International у своїх звітах описували примусове переміщення мешканців Маріуполя на територію росії та окупованих районів. А також систему фільтраційних таборів. За різними оцінками, через ці процедури пройшли десятки тисяч людей. Частину з них вивозили без можливості повернення – часто без документів і без вибору маршруту.

😣Паралельно змінювалося саме місто. Завали розбирали швидко, але без повноцінної ідентифікації загиблих. З’являлися масові поховання: супутникові знімки фіксували розширення кладовищ у Мангуші та Старому Криму. Місцеві жителі розповідали, що тіла ховали поспіхом, іноді без імен, просто щоб прибрати їх із вулиць.

Зникали не лише люди, зникали цілі райони. Частину зруйнованих кварталів почали зносити повністю, а на їхньому місці – зводити нове житло. Але це будівництво не повертає місто його мешканцям. Для багатьох маріупольців їхні домівки існують тепер лише в пам’яті або на фотографіях, які вдалося вивезти.

💔Сьогодні Маріуполь ніби функціонує: ходить транспорт, відкриваються нові будинки, з’являються російські вивіски. Але це вже інший міський простір, у якому бракує тих, хто формував його роками.
 
Частину мешканців вивезли, частина виїхала сама, і паралельно до міста переїжджають люди з росії – змінюється сам склад населення. Для доступу до роботи, медицини, документів чи навчання людей змушують отримувати російські паспорти, а разом із цим у місто заходить російська символіка, шкільні програми, пропагандистські наративи й спроба нав’язати нову версію історії.