Офіційні дані підтверджують збільшення кількості зареєстрованих випадків хантавірусної інфекції в Україні з 2025 року, насамперед у Сумській області. Однак вони не підтверджують заяв про «масове зараження» військовослужбовців ЗСУ, «небойові втрати», відмову в медичній допомозі або поширення в Україні штаму Andes, який може передаватися від людини до людини.

Російські медіа поширюють твердження про те, що серед українських військовослужбовців нібито стався «масовий спалах» хантавірусу. У публікаціях йдеться про те, що інфекція поширюється серед підрозділів ЗСУ у Сумській, Харківській, Чернігівській та Львівській областях, а «небойові втрати» української армії нібито пов’язані саме із цим захворюванням. Деякі російські ресурси також стверджують, що командування ЗСУ нібито забороняє надавати медичну допомогу хворим, вважаючи їх симулянтами.

Скриншот – dzen.ru

Однак ці твердження є маніпулятивними і не підтверджуються офіційними даними. Починаючи з 2025 року, в Україні дійсно фіксується зростання випадків хантавірусної інфекції, особливо в Сумській області. Але наявна статистика не підтверджує заяв про «масове зараження» саме серед військовослужбовців ЗСУ, «небойові втрати» чи відмову в медичній допомозі. Крім того, російські публікації поєднують ситуацію в Україні з міжнародними новинами про інший тип хантавірусу – Andes virus, який в Україні не виявляли і який не циркулює на території країни.

У своїх публікаціях російські медіа посилаються не на офіційні українські медичні дані, не на Центр громадського здоров’я, МОЗ України чи міжнародні організації, а на анонімні «російські силові структури». Саме ці джерела заявляють про нібито масове поширення хантавірусу серед українських військових та про якісь «небойові втрати». Такі твердження не підкріплені документами, офіційною статистикою чи підтвердженнями з боку українських медичних установ.

Реальна статистика зовсім інакша. За даними Центру громадського здоров’я, які hromadське отримало у відповідь на запит, у 2025 році в Україні зареєстрували 436 випадків інфікування хантавірусом. Переважна більшість із них (428 випадків) припала на Сумську область. Ще по два випадки було зафіксовано у Львівській та Чернігівській областях, по одному – у Харківській та Черкаській. За перших три місяці 2026 року в Україні зареєстрували 63 випадки: 58 ​​– у Сумській області, 3 – у Чернігівській, по одному – у Кіровоградській та Вінницькій областях.

Важливо й те, що у доступній публічній статистиці ЦГЗ не вказано, ким саме були хворі – військовослужбовцями чи цивільними особами. Тому на підставі цих даних неможливо зробити висновок, що йдеться саме про «масове зараження» в українській армії. Навіть якщо частина випадків могла стосуватися військових, 63 зареєстровані випадки за перші три місяці 2026 року на тлі сотень тисяч людей, які проходять службу в українських Силах оборони, не є підставою для тверджень про «масштабний спалах» у ЗСУ. Тим більше, офіційні дані не підтверджують ні «небойових втрат», ні відмови в медичній допомозі хворим.

Ці дані дійсно свідчать про помітне зростання захворюваності порівняно з попередніми роками: у 2023 і 2024 роках в Україні фіксували лише по три випадки хантавірусної інфекції. Однак важливо, що зростання почалося не зараз на тлі міжнародної паніки навколо спалаху на круїзному лайнері MV Hondius, а ще в 2025 році. Тому представляти ситуацію як «раптовий новий спалах» саме у травні 2026 року некоректно. Офіційні дані вказують на локальне збільшення кількості виявлених випадків, насамперед у Сумській області, а не на загальнонаціональну епідемію чи підтверджений спалах саме серед підрозділів ЗСУ.

Окремо варто зазначити, що з відкритих даних неможливо зробити однозначний висновок, чому саме у 2025 році кількість зареєстрованих випадків різко зросла. Одним із чинників можуть бути умови війни: тривале перебування людей у ​​польових умовах, укриттях, занедбаних будівлях, на складах чи місцях з великою кількістю гризунів справді підвищує ризик зараження. На це вказує і Центр громадського здоров’я, називаючи серед груп підвищеного ризику військовослужбовців, людей у ​​польових умовах, працівників складів і тих, хто займається земляними чи фортифікаційними роботами.

Водночас не можна виключати й інший фактор – покращення діагностики та виявлення захворювання. Це важливе уточнення, оскільки війна, окопи та польові умови існували і раніше, проте такої кількості офіційно зареєстрованих випадків у 2023-2024 роках не фіксувалося. Тому коректніше говорити про зростання зареєстрованих випадків, а не автоматично про «масовий спалах» чи «катастрофу» в українській армії.

Ще одна маніпуляція російських публікацій – спроба пов’язати українську ситуацію з новинами про більш небезпечний штам Andes virus. На початку травня Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила про кластер випадків хантавірусної інфекції, пов’язаних із круїзним лайнером MV Hondius. ВООЗ вказала, що йдеться саме про Andes virus – хантавірус, ендемічний для Південної Америки, насамперед Аргентини та Чилі. Цей вірус може викликати хантавірусний кардіопульмональний синдром, а обмежена передача від людини до людини описана саме для Andes virus і, як правило, потребує тісного та тривалого контакту.

Але в Україні йдеться про іншу епідеміологічну ситуацію. Центр громадського здоров’я прямо наголошує: Andes virus в Україні не виявлений, не циркулює і не може сформувати стійке природне вогнище, оскільки в Україні та Європі відсутній його природний резервуар – вид південноамериканських гризунів, з яким пов’язана циркуляція цього вірусу.

В Україні, як і в інших країнах Європи, циркулюють інші серотипи хантавірусів, зокрема, Puumala та Dobrava-Belgrade. Вони викликають переважно геморагічну лихоманку з нирковим синдромом та передаються від гризунів до людини. Передача цих серотипів від людини до людини не відбувається. Це принципова відмінність від Andes virus, довкола якого виникла міжнародна тривога після повідомлень про випадки на лайнері.

Сумнівним є й твердження російських медіа про те, що інформацію про «масове поширення» хантавірусу серед військових нібито підтвердила «київська лікарка Ірина Семенова». The Insider перевірив цю заяву і звернув увагу, що у відкритих джерелах є згадування про двох київських лікарок з таким іменем: одна – педіатр, інша – гастроентеролог, дерматолог та косметолог. Жодна з них не пов’язана з вірусологією, епідеміологією чи військовою медициною. Видання також зазначає, що російські агентства не пояснюють, яким чином такий лікар міг би мати достовірну інформацію про епідеміологічну ситуацію в українських військових підрозділах на лінії фронту і чому єдиним каналом поширення цієї інформації стали саме російські силові структури.

Не підтверджується і теза про те, що хантавірус нібито масово поширюється одразу в Харківській, Сумській та Львівській областях у 2026 році. За даними ЦГЗ за перші три місяці 2026 року, випадки було зафіксовано у Сумській, Чернігівській, Кіровоградській та Вінницькій областях. Харківська та Львівська області у статистиці за цей період не вказані. 2025 року у Львівській області було зареєстровано лише два випадки, у Харківській – один. Це не відповідає формулюванням російських медіа про «масове поширення» інфекції в цих регіонах.

Вразливість людей, які перебувають у польових умовах, справді вища, оскільки хантавіруси передаються через контакти з інфікованими гризунами чи їхніми виділеннями. Але з цього не випливає, що серед військовослужбовців ЗСУ стався підтверджений масовий спалах, що українські підрозділи зазнають значних «небойових втрат» або що командування забороняє лікувати хворих. Російські медіа використовують реальну медичну проблему для створення образу санітарної катастрофи в українській армії, проте опубліковані офіційні дані таких висновків не підтверджують.

Раніше StopFake спростовував дезінформацію про те, що в ЗСУ нібито виявлено спалахи легіонельозу «через польських найманців».

Джерело