🥀Маріуполь пам’ятає! Даниїл Сичов: вибрався з оточеного Маріуполя, щоб продовжити боронити рідну Донеччину

Молодший сержант. Розпочав війну добровольцем – солдатом стрільцем. Під час служби обіймав посади бухгалтера, оператора розвідки, штаб-сержанта розвідки, водія бойової машини, гранатометника третьої штурмової бригади ЗСУ.

☝️Даниїл народився у Маріуполі в багатодітній родині, де був п’ятою дитиною. Старші брати та сестри вкладали в нього всю свою турботу, любов до знань та мистецтва. Багато читав, грав на гітарі, любив природу, особливо – довгі прогулянки біля моря.

Згодом родина тимчасово переїхала на Київщину. Повернувшись у Маріуполь, Даниїл закінчив школу та вступив до Маріупольського державного університету на спеціальність «Право». Улюбленою для хлопця стала робота баристи. Даниїл почав мріяти про власну кав’ярню. Перед початком повномасштабного вторгнення працевлаштувався на комбінат «Азовсталь», де під час нічної зміни застала його велика війна. Даня дуже любив фотографувати і родина зберігає його заводські фотопейзажі, краєвиди рідного міста і звичайно улюблених котиків.

🪖24 лютого 2022 року о 7 ранку Даниїл телефоном повідомив маму, що вже записався в тероборону і просив зібрати йому речі. Так почався бойовий шлях юного романтика, який ніколи не хотів воювати.

Далі були запеклі бої на західних околицях Маріуполя. Залишившись без БК і можливості пробратися до «Азовсталі», бійці отримали наказ вибиратись з оточення групами по двоє. Побратим не захотів полишати місто і Даниїл впродовж місяця вибирався самотужки пішки – без їжі, з довгими важкими перевірками в комендатурах ворога. Окупанти примушували підбирати і вантажити тіла загиблих громадян України. Та все пережите не зломили молоде серце, карбуючи поета – воїна і патріота.

«Ніколи не любив пафосу на тлі та романтизації самої війни. Тому виставлю просте фото та скажу коротко. Чудеса і Щось Вище понад нами існують, інакше б я був би мертвий. Маріуполь, ти в серці. Сподіваюся якнайшвидше повернутися, знищувати загарбників звільняючи своїх, і вшанувати пам’ять полеглих товаришів та співгромадян. Хлопці, вибачте, але нагадаю. Ми всі смертні, але життя має бути гідним. Тільки разом ми сила, за нами, правда, за нами перемога!» – написав Даниїл у своєму інстаграмі 31 березня 2022 року.

🫡Коли маріуполець вибрався з оточеного міста, одразу поїхав через Запоріжжя до Дніпра, де встав до лав ЗСУ. Спочатку воював у Маріупольській бригаді Тероборони, потім – у Бахмутській, згодом перейшов до третьої окремої штурмової бригади ЗСУ.

Даниїл всім завжди хотів допомогти. Підтримував переселенців та навіть передавав кошти бабусям, які залишилися в окупованому Маріуполі. Це вже мама Дані дізналася, коли отримала після загибелі сина його телефон. Вона була сильно вражена тим, наскільки багато часу син приділяв допомозі іншим людям.

💔12 вересня 2023 року Даниїл пішов на штурм Андріївки. Напередодні він зателефонував брату і попросив у нього свої дитячі фото, також розпитав про всю сім’ю. Хлопець неначе щось відчував. На жаль, це був його останній бойовий вихід…

7 листопада у Житомирі попрощалися з 23-річним захисником Даниїлом Сичовим.

«Честь, шана і вічна пам’ять, – написали побратими Даниїла Сичова із Бахмутської ТрО. – Цілеспрямований та наполегливий, він міг зненацька здивувати, але завжди демонстрував наснагу та наполегливість у досягненні мети. А останні місяці вона у нього була незмінна – помститися загарбникам, які прийшли до нас нищити та паплюжити наші оселі й – очистити від них нашу землю та повітря».

📝Даниїл писав вірші. Його сім’я підготувала та виклала їх в youtube, пропонуємо ознайомитися – https://youtu.be/PJnSQ3BGHBU?si=IO67amApr-RPKs0t

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.