🇺🇦Маріуполь пам’ятає! Михайло Жарков: назавжди вірній присязі – захищати Україну!
- Автор допису: Маріупільська міська рада
Капітан, заступник командира 3-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) по роботі з особовим складом 1-го батальйону спеціального призначення 12-ї бригади «Азов» в/ч 3057.
☝️Народився Михайло Жарков у Луганській області. В студентські часи працював у продажах. Багато навчався, мав 3 вищі освіти. Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба, отримав дипломи бакалавра та магістра Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. У 2024 році завершував 4-й курс за спеціальністю «Право» в Одеському Державному Університеті Внутрішніх Справ.
🪖Михайло завжди вирізнявся лідерськими якостями та цілеспрямованістю. Не боявся ставити перед собою високі цілі та йти до мети. У 2017 році він долучився до лав «Азову». На початку військової кар’єри служив у штабі, але за своїм бажанням перейшов у піхоту. Був на Водяному, Світлодарській дузі, Широкине. Пізніше переїхав до Маріуполя. Це місто стало для Михайла другим домом, саме тут зустрів кохану Анну, одружився, став щасливим батьком двох донечок. Молодша, Соломія, народилася за місяць до повномасштабної війни.
🫡З перших днів вторгнення Михайло Жарков пліч-о-пліч з побратимами боронив Маріуполь. Брав участь у боях у центрі міста, у Кальміуському та Лівобережному районах. Пізніше продовжував боротьбу з окупантами на території оточеного заводу «Азовсталь». Отримавши наказ припинити оборону та вийти у полон, покинув «Азовсталь» одним з останніх. Далі – кілька місяців у російському полоні. Михайло повернувся в Україну 21 вересня 2022 року.
Після лікування та психологічної реабілітації знов приступив до військової служби. Був на Запорізькому напрямку, потім в Кремінній на Луганщині. За стійкість та самовіддану службу мав отримати чергову відзнаку – іменну вогнепальну зброю, але не встиг…
💔22 січня 2024 року група бійців, до складу якої входив і Михайло, потрапила під щільний обстріл ворога в селищі Діброва Сіверськодонецького району Луганської області, у Серебрянському лісництві. Чоловік отримав поранення несумісне з життям, йому назавжди 29 років.
🥀Посмертно відзначений чергового воїнського звання – майор та нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Побратими й друзі згадують Михайла як людину з великої літери, справжнього воїна та командира, що завжди турбувався за своїх хлопців, знав свою справу, був надійним другом та людиною, бійцем, для якого не було неможливих завдань. Справедливий, відважний і добрий, він водночас мав велику силу волі та рішучість. Роботі віддавався на 150%, а весь вільний час присвячував любій родині.
🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!
Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.