У суботу, 1 серпня, у рамках свого перебування на Прикарпатті, Владика Микола Кардинал Бичок, Єпископ Мельбурнської Єпархії святих апостолів Петра й Павла в Австралії, відвідав Музей-садибу світлої пам’яті ієромонаха Миколи Волосянка, ЧНІ, а також парафіяльну громаду храму святого Миколая, що у с. Старий Лисець, Лисецького протопресвітеріату.

Кардинала Миколу урочисто вітала вся парафіяльна спільнота на подвір’ї храму разом з духовенством Архієпархії, парохом храму св. Миколая о. Ігорем Бойком та парохом храму Воздвиження Чесного Хреста Господнього о. Федором Бойком.

Після теплих слів привітання молоді, Кардинал увійшов до святині, де відбувся молебень до Христа Людинолюбця. Звертаючись до вірних зі своїм словом, Владика Микола поділився спогадами про життя світлої пам’яті о. Миколу Волосянка: «Отця Миколу Волосянка знаю з 1997 року — від того часу, коли я вступив у монастир. На перший погляд, він був такий ніби простий і покірний. Тому ми його в монастирі називали «отець Піо», він був чимось подібний до цього святого».

Як пригадав Кардинал, о. Микола у своєму житті намагався не марнувати жодної хвилини часу. Завдяки цьому йому вдалося самотужки вивчити навіть декілька мов.

Роздумуючи над словами Ісуса з євангельського уривка «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені», який читаємо у молебні, Архієрей мовив: «Немає жодної людини сьогодні в Україні, або, я думаю, навіть українця поза межами України, якого б не діткнула війна в той чи інший спосіб. Хтось несе непоправну втрату, тому що відходять найкращі; хтось не може спати; хтось переживає; хтось завжди намагається відкривати телефон чи інші засоби зв’язку й знайти цю добру новину — що закінчилася війна, що наступив мир. Але ми приходимо до Бога, тому що Він — єдиний, Хто може залікувати наші рани, Хто може нам принести цей мир та спокій».

Після богослужіння вірні та духовенство подякували Кардиналу за теплий візит до парафії, а відтак запросили до музею-садиби, де колись проживав о. Микола Волосянко. Тут для Владики провели екскурсію, показавши речі, якими користувався ієромонах, цінну церковну атрибутику та літературу.

На завершення Кардинал подякував працівникам музею та духовенству Лисецького протопресвітеріату за плекання пам’яті о. Миколи, який не зрікся своєї віри, будучи переслідуваним радянською владою, а провадив підпільні богослужіння та, попри погрози, дбав про спасіння людських душ, уділяючи Святі Таїнства.

Довідка:

Народився о. Микола Волосянко 14 вересня 1930 році у селі Старий Лисець, Івано-Франківська області.

Вступив до підпільного монастиря у 1961 році, будучи єпархіальним священником. Священниче рукоположення отримав 8 жовтня 1957 року із рук блаженного Миколая Чарнецького, ЗНІ.

У 1965 році о. Микола став монахом Згромадження Редемптористів Найсвятішого Ізбавителя, ЗНІ, і провадив молитовні місії по всій Україні, викладав у підпільній семінарії. У музеї-садибі, де колись була обитель о. Миколи Волосянка, ієромонах провадив підпільні богослужіння, вінчав молодят, хрестив дітей, сповідав та причащав вірян з усієї області. За це й зазнав переслідувань з боку радянської влади, був засуджений до семи з половиною років тюрми суворого режиму.

Протягом всього підпілля працював садівником, кочегаром та двірником, а у вільний час душпастирював як підпільний священник. У 1970-1973 рр. перебував у в’язниці в Товмачику та в Чернівцях. Причиною ув’язнення було перевезення релігійної літератури з Польщі, куди отець їздив до свого рідного брата Івана.

З 1990 року перебував на пенсії. Почав служити в селах Росільна та Іваниківка на Рогатинщині. Опісля служив у різних монастирях редемптористів: Львів, Стрий, Тернопіль, Вінниця, Новояворівськ, Івано-Франківськ. З кінця 2002 року постійним місцем проживання й служіння став монастир св. Герарда у Кохавині. Тут о. Микола був духівником новичків та служив у парафіяльному храмі.

Помер о. Микола 23 березня 2019 року у Львові в монастирі сестер милосердя, які опікувались ним в часі його хвороби.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело