23–24 серпня вірні храму Преображення Господнього парафії святого великомученика Дмитрія, Західного протопресвітеріату м. Івано-Франківськ, здійснили дводенну молитовну подорож Карпатами. Парафіяльна спільнота піднялася на гору Шпиці, пройшла мальовничими карпатськими хребтами та провела ніч у наметах біля полонини Гаджина.

Ця мандрівка стала не лише нагодою насолодитися красою українських Карпат, а й часом спільної молитви, щирого спілкування та духовного єднання. Учасники долали кілометри, підйоми й втому, але водночас вчилися підтримувати одне одного та не залишати тих, кому було важче. Про це йдеться на фейсбук-сторінці парафії.

Особливого значення набув сам шлях, адже під час подорожі парафіяни неодноразово переконувалися: важливо не лише те, наскільки швидко долаєш дорогу, а й те, хто йде поруч.

«Ми молилися разом, дякували Богові за можливість бути поруч, за красу створеного Ним світу, за людей, яких Він поставив на нашій дорозі», — йдеться у дописі.

Важливою частиною мандрівки стала спільна молитва. У тиші гір учасники дякували Богові за можливість бути разом, за красу створеного світу та за людей, яких Господь дарує на життєвій дорозі.

Вечір біля вогню став часом спільної трапези, пісень, розмов і теплих історій. А ніч у наметах біля полонини Гаджина та зустріч світанку серед гір подарували можливість побути в тиші й по-новому відчути присутність Бога у створеному Ним світі.

Учасники зазначають, що саме такі моменти допомагають по-особливому відкрити цінність парафіяльної спільноти — не лише як місця спільної молитви, а як родини, у якій підтримують, допомагають і разом долають труднощі.

«Це був не просто похід у гори. Це була маленька подорож віри — разом долати шлях, разом радіти вершинам, разом молитися і дякувати Богові за кожен день, за людей поруч і за можливість бути однією великою родиною», — діляться учасники подорожі.

Дводенна мандрівка стала для парафіян нагодою зміцнити не лише фізичні сили, а й взаємну довіру та єдність. Досвід спільної дороги вони хочуть перенести й у повсякденне життя: підтримувати одне одного, допомагати, чекати та разом рухатися вперед.

«Дякуємо кожному, хто став частиною цієї пригоди! Дякуємо тим, хто організовував, готував, ніс, підтримував, молився, допомагав і просто був поруч. Кожен із вас зробив цю подорож особливою… Наша найбільша вершина — не гора. Наша вершина — бути разом із Богом і одне з одним», — підсумовують учасники.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело