20 вересня, у Неділю після Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав парафію Воздвиження Чесного і Животворящого Христа у с. Золотковичі, Мостиського деканату та освятив дзвіницю, церковні дзвони та парафіяльний будинок. Архиєрейську Божественну Літургію владика Ярослав звершив у співслужінні протосинкела єпархії о. Романа Андрійовського, адміністратора парафії о. Юрія Фока та священників Мостиського деканату.

Під час проповіді (див. повний текст проповіді) владика Ярослав звернув увагу на головний зміст Христового заклику до своїх учнів – прийняти хрест і йти за Ним (пор. Мр 8, 34-9,1). «Ці слова є серцевиною християнського життя, через які Господь показує нам дорогу учнівства: свобідно прийняти Божу волю, прийняти свій хрест і щодня вчитися жити за Його прикладом», – наголосив єпископ.

Роздумуючи над словами Христа «Коли хтось хоче…», владика Ярослав говорив про свободу людини у відповіді на Божий заклик. «Бог нікого не примушує любити Його і не поневолює своєю силою. Він кличе, стукає у двері нашого серця, проте залишає за нами свободу відповіді. Саме тому в Об’явленні читаємо: “От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною” (Од. 3, 20). Ми можемо сказати “так” або залишитися осторонь», – пояснив владика.

Водночас єпископ пояснив, що зректися себе означає відмовитися від панування егоїзму і поставити Бога на перше місце. «Зректися себе не означає зненавидіти себе, зневажити свою особистість, відмовитися від дарів, якими Бог нас наділив, чи дозволити комусь принижувати нашу гідність. Навпаки, це означає визволитися від панування егоїзму і поставити Бога в центр свого життя», – наголосив владика Ярослав.

Далі проповідник зупинився на значенні слів Христа «взяти на себе свій хрест» і пояснив, що християнин покликаний із вірою проходити ті обставини, які зустрічає у своєму житті. «Наш хрест – це та реальність життя, у якій ми опинилися і яку маємо прожити з вірою, любов’ю та довірою до Бога. Частину обставин ми можемо змінити, і тоді маємо відповідально діяти; інші речі не можемо усунути власними силами, і тоді вчимося проходити їх разом із Христом», – зазначив єпископ.

З цією думкою владика Ярослав пов’язав і досвід українського народу, який переживає війну. «Сьогодні для всього нашого народу важким хрестом є страшна війна. Це хрест матерів, які здригаються від кожного телефонного дзвінка; хрест дружин, які чекають своїх чоловіків; хрест дітей, які ростуть серед тривог і втрат; непомірний хрест наших воїнів, які щодня ризикують життям, захищаючи інших. Це хрест тих, хто втратив рідних, домівку, здоров’я, спокій, мирне життя», – сказав владика.

Говорячи про заклик «йти слідом за Христом», єпископ звернув увагу на те, що наслідування Христа має виявлятися у щоденних стосунках і вчинках. «Християнин іде за Христом не лише в храмі, під час молитви чи богослужіння, але і в родині, на роботі, у суспільстві, у ставленні до тих, хто його кривдить або не погоджується з ним. Наслідувати Христа – означає жити логікою любові та служіння. Спаситель сам говорить: “Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити і дати життя своє на викуп за багатьох” (Мт. 20, 28)», – наголосив проповідник.

Завершуючи цю частину проповіді, владика Ярослав пригадав слова Христа про цінність людської душі та закликав не втрачати найважливішого. «Жодне земне досягнення не може стати заміною Бога і не може дати людині остаточної безпеки. Можна накопичити великі статки, досягти високого становища, отримати визнання інших людей, але водночас втратити вміння дякувати, любити, співчувати й молитися. Христос питає нас про душу, бо саме вона визначає напрямок нашого життя і нашу відкритість до Творця», – застеріг єпископ.

На завершення, владика Ярослав пояснив, що церковні дзвони мають нагадувати парафіянам про молитву, участь у богослужінні та життя з Богом. «Коли ці дзвони лунатимуть біля вашого храму, нехай вони спонукають вас пригадати Того, хто кличе. Дзвін кликатиме вас до храму на Святу Літургію, де Церква слухає Боже слово, приносить Безкровну Жертву і приймає Христа у Пресвятій Євхаристії. Він нагадуватиме про молитву в радості й у скорботі, про необхідність примирення з Богом і ближнім, про те, що людське життя має свою мету і свій вічний вимір», – сказав владика Ярослав.

Після Божественної Літургії владика привітав духовенство та вірних з освяченням дзвіниці, церковних дзвонів та парафіяльного будинку, подякувавши всім, хто дбає про святиню, зберігає віру та розвивав парафіяльне життя: «Дорогі у Христі! Дозвольте мені сьогодні висловити щиру вдячність усім, хто брав участь в оновленні цього храму, будівництві дзвіниці та парафіяльного будинку. Велике спасибі о. Юрію (Фоку), який тут душпастирю і молиться разом з вами. Дякую також церковній громаді за підтримку, яка у нелегкі часи економічної розрухи розвиває парафіяльне життя, дякую за благородну справу оздобу та оновлення Божого храму», – подякував владика Ярослав.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії 

ФОТОРЕПОРТАЖ

Джерело