У суботу, 26 вересня, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача, що в селі Старуня, відбулася Всеукраїнська проща освітян. Педагоги з різних куточків України прибули на батьківщину блаженного Симеона, щоб у спільній молитві занести до Господа прохання про мир і справедливу перемогу України, за українських Воїнів, за свої родини, а особливо — за дітей та молодь, яких Господь довірив їхній щоденній праці й вихованню.

Паломництво розпочалося Архієрейською Божественною Літургією, яку очолив Владика Петро Лоза, Єпарх Сокальсько-Жовківський. Разом з Архієреєм за престолом молилося численне духовенство, яке супроводжувало освітян із різних куточків нашої Батьківщини. Про на своїй фейсбук-сторінці розповідає голова Комісії у справах освіти і виховання Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ п. Галина Гришко.

У часі проповіді Владика Петро звернув увагу на те, що учасників прощі єднають не лише спільні виклики, з якими сьогодні стикаються українські освітяни, але й спільна радість від того, що вони можуть бути разом у молитві. 

«Ми є разом, щоб просити у Бога, аби наша праця принесла плід», — наголосив Архієрей.

Роздумуючи над постаттю святого апостола і євангелиста Івана Богослова, пам’ять переставлення якого цього дня вшановувала Церква, Владика зауважив, що саме Іван у своєму Євангелії називає себе «учнем, якого любив Ісус». За словами проповідника, це свідчить не про те, що Христос любив його більше від інших апостолів, а про особистий досвід Івана — досвід людини, яка по-особливому усвідомила й прийняла Божу любов.

«Кожен із нас може, стоячи перед Ісусом, сказати: “Я є улюбленим, адже Ти, Боже, мене кличеш”», — зазначив Владика Петро, наголошуючи, що кожне покликання народжується з Божої любові та водночас стає покликанням свідчити про цю любов іншим.

Особливу увагу Архієрей звернув і на постать Пресвятої Богородиці, Яка під хрестом стає Матір’ю апостола Івана, а разом із ним — Матір’ю і Вчителькою кожного християнина. «Матір’ю, бо піклується про нас, а Вчителькою, бо навчає нас вірити і довіряти Богові», — сказав проповідник.

Проводячи паралель із покликанням педагога, Владика Петро зауважив, що кожен учитель прагне, аби його учень добре знав предмет, якого він навчає. Так само Господь прагне, щоб людина була вірною Його Слову і навчилася ним жити. При цьому Архієрей пригадав, що наприкінці свого Євангелія апостол Іван визнає: усього, що зробив Христос, неможливо було описати, однак він передав найважливіше — те, що сам побачив, пережив і пізнав.

«Для кожного вчителя важливо ділитися тим, чим він сам багатий. Ми знаємо, що людські можливості обмежені, тому інколи достатньо щиро, від серця, передати іншому те, що стало нашим власним досвідом», — наголосив Владика.

Окремо проповідник звернув увагу на слова учнів, звернені до Христа: «Господи, навчи нас молитися». Саме у відповідь на це прохання Ісус дарує їм молитву «Отче наш». На думку Владики Петра, цей євангельський епізод дуже виразно показує справжню глибину вчительського покликання.

«Ми, як учителі, покликані не просто навчати свого предмета – ми покликані навчати бути людьми», – підкреслив Архієрей.

На завершення Владика Петро закликав освітян дивитися на кожну дитину не лише як на учня, якому потрібно передати знання, але як на людину, яка в майбутньому будуватиме суспільство і країну. «Учитель має бачити в дитині людину, яка має будувати майбутнє. Ми сподіваємося, що це майбутнє буде щасливим, а по-справжньому таким воно може бути лише у Богові», —підсумував проповідник, закликаючи просити про це Господа за молитвами блаженного священномученика Симеона Лукача, який сам умів навчатися і навчати.

Після завершення Божественної Літургії до паломників звернувся о. Юрій Сидір, священник відпустового центру. Душпастир привітав учасників прощі у Старуні та розповів про історію становлення цього паломницького місця, яке впродовж останніх років дедалі більше стає простором молитви, духовного відновлення та зустрічі людей з різних куточків України.

Відтак для учасників паломництва відбулася духовна конференція, яку виголосив о. Христофор Кушпіт, ЧСВВ, капелан початкової Католицької школи святого Василія Великого. Її темою стали слова апостола Павла: «Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа».

Розпочинаючи свою науку, священник закликав освітян найперше чесно поглянути на реальність, у якій сьогодні доводиться здійснювати своє служіння.

«Ми живемо не в ідеальному світі. Приходимо на роботу, де часто бракує ресурсів, де зарплата не відображає тієї колосальної енергії, яку ми віддаємо щодня. Ми стикаємося з втомою, нерозумінням батьків, а часом — із байдужістю самих учнів. І в такі дні дуже легко опустити руки та запитати себе: навіщо я це роблю?» — зазначив доповідач.

Відповідь на це запитання, за словами о. Христофора, християнин може віднайти у Христі: виконувати свою працю не лише заради результату, вдячності чи визнання, але передусім — як служіння Господеві. Священник звернув увагу й на те, що одним із найчастіших звертань до Ісуса на сторінках Євангелія є «Учителю» — «Равві». Сам Христос постає перед людиною як Учитель, тому й покликання педагога набуває особливого духовного виміру.

У своїй конференції о. Христофор також навів приклади людей, життєві історії яких можуть стати натхненням для освітян. Згадуючи Луї Брайля, лектор звернув увагу на безкорисливість учительського служіння: дуже часто учні ніколи не зможуть «повернути» педагогові того боргу любові, часу, терпіння та зусиль, які він вклав у їхнє становлення.

Ще одним прикладом стала історія японського рекордсмена Кента Адачі, шлях якого до успіху пролягав через серйозну невдачу. Провал не став для нього остаточним вироком, а навпаки — спонукав працювати над собою та рухатися далі. Саме такого погляду на помилки, наголосив доповідач, учитель покликаний навчати й своїх вихованців — допомагати їм не зупинятися після невдач, а разом із Христом по-новому дивитися на власні падіння, знаходити мотивацію піднятися та прямувати дорогою свого зростання і святості.

Наступною частиною програми стала розповідь про постать блаженного священномученика Симеона Лукача. Отець Олег Федак представив освітянам життєвий шлях блаженного, його священниче служіння у час переслідування Української Греко-Католицької Церкви, вірність своєму покликанню та духовну спадщину, яку священномученик залишив сучасному поколінню.

Завершилася Всеукраїнська проща освітян спільним молебнем до блаженного священномученика Симеона Лукача. Після молитви паломники мали також вільний час, щоб ближче познайомитися з Відпустовим центром, відвідати його святині, побути у тиші та особистій молитві, а також поспілкуватися один з одним.

За словами організатора прощі о. Петра Майби СДБ, голови Комісії у справах освіти і виховання УГКЦ, особливо важливою цього дня була можливість зібрати освітян з різних куточків України в одному місці, щоб вони могли пережити досвід духовної єдності та взаємної підтримки.

«Ми прагнули зібрати освітян, щоб разом пережити цей духовний момент єдності, підтримати один одного та спільно молитися за нашу Україну, за наших дітей, за наше майбутнє і за українську освіту», — зазначив о. Петро.

Всеукраїнська проща освітян відбувається щороку і щоразу об’єднує тисячі педагогів. Цьогоріч до Відпустового центру приїхало понад 3 тисячі вихователів, учителів, викладачів.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело