У Стрию відбувся формаційний день для працівників Карітасу та парафіяльних спільнот.
30 вересня 2026 року, під гаслом «Служити разом: віра, професійність і людяність», у Стрию відбувся формаційний день для працівників Карітасу та парафіяльних спільнот. Захід став простором для формування цілісного бачення соціального служіння — такого, у якому християнські цінності поєднуються з професійною компетентністю та повагою до гідності кожної людини.
День розпочався зі спільної молитви — Святої Літургії у храмі св. свщмч. Йосафата Кунцевича в місті Стрий, яку очолив Єпископ Стрийський Преосвященнний владика Тарас Сеньків. Опісля на учасників чекав насичена змістовними виступами, рефлексіями та практичною взаємодією програма.
Владика Тарас у своєму вступному слові говорив про Церкву, яка служить і покликана бути поруч із людиною. Наголосив, що служіння — невід’ємна частина місії Церкви, а його основою є любов до ближнього, повага до людської гідності та готовність бути поруч. Також єпископ підкреслив: важливо не просто допомагати, а пам’ятати, що через наше служіння людина зустрічається з Церквою.
Однією з важливих тем зустрічі стало питання ідентичності Карітасу — хто ми, у чому наше покликання і що означає особисто бути частиною цього служіння. Отець Володимир Мамчин наголосив на тому, що Карітас — це не просто організація, а спільнота людей, об’єднаних спільною місією — служити людині та бути поруч із нею.
Продовжуючи цю тему, о. Андрій Нагірняк, директор з питань ідентичності Карітас України, говорив про силу співдії. Про те, що наша місія стає сильнішою, коли ми не діємо окремо, а об’єднуємо зусилля Церкви, Карітасу, парафій, працівників, волонтерів і громади.
Окрему увагу приділили темі парафії як простору соціального служіння. Отець Іван Рибко, директор Карітас Новий Розділ, говорив про те, як віра може ставати конкретною дією та турботою про ближнього. Йшлося про важливість помічати потреби людей у своїй спільноті, не залишати соціальне служіння справою лише окремих активістів та створювати можливості для залучення до нього всієї парафії.
Особливо глибоким став блок «Людина — не її проблема», у якому Оксана Ільків, координаторка Будинків підтриманого проживання для молоді з інвалідністю, поділилася власним досвідом служіння. Говорили про те, що допомога — це не про те, щоб робити все за людину. Професійне служіння полягає у тому, щоб побачити її можливості та потенціал і допомогти зберегти самостійність.
Учасники також мали можливість попрацювати у форматі інтерактиву «Одна ситуація — три погляди». Реальні ситуації соціального служіння розглядали з трьох перспектив: релігійної — що підказує наша віра, професійної — як діяти компетентно та відповідально, і людської — що відчуває та чого потребує людина.
Головний висновок формаційного дня: найкраще служіння народжується там, де віра не відділена від професійності, а професійність — від людяності. Дякуємо кожному, хто долучився, поділився досвідом і щодня творить культуру відповідального та чуйного служіння!
