У неділю, 4 жовтня, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача, що у селі Старуня, відкрили Всеукраїнську виставку «Рушник надії». Експозиція присвячена українським військовослужбовцям, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти, а також їхнім родинам, які щодня живуть вірою та очікуванням повернення своїх рідних.

Захід розпочався Божественною Літургією, яку очолив о. Володимир Лукашевський у співслужінні о. Юрія Сидіра. Разом із родинами українських Захисників, організаторами виставки, паломниками та гостями Відпустового центру лунала молитва за Воїнів, які перебувають у полоні, за тих, про долю яких досі немає звістки, та за їхнє якнайшвидше повернення додому. Про це йдеться на фейсбук-сторінці відпустового місця.

Цього дня під час Літургії вірні почули євангельську розповідь від Луки про чудесний улов риби та покликання перших учнів. Роздумуючи над цим уривком, о. Володимир звернув увагу на постать Симона Петра, до човна якого приходить Христос, а згодом, бачачи його страх, промовляє: «Не бійся! Віднині людей будеш ловити» (Лк. 5:10).

За словами священника, ця євангельська історія нагадує про дуже важливу рису Божого погляду на людину: для Бога ніхто не губиться серед натовпу, статистики чи великих чисел.

«Він бачить не лише натовп, Він бачить конкретну людину, Він бачить тебе», — наголосив о. Володимир. Ця думка особливо промовисто прозвучала у контексті виставки, присвяченої тим, чиї імена сьогодні їхні рідні щодня повторюють у молитвах, очікуючи бодай найменшої звістки.

Священник також пригадав слова Христа до наляканого Петра – «Не бійся». У євангельській історії саме вони стають початком нового етапу його життя. Христос не обіцяє учневі дороги без труднощів, але залишається поруч і кличе довіритися Йому. Зокрема душпастир наголосив, що шлях покликання починається зі слухання Божого Слова та довіри до Нього навіть тоді, коли людина не бачить усієї дороги попереду.

Після завершення Божественної Літургії відбулася урочиста частина відкриття виставки. Організатори розповіли присутнім про виникнення та розвиток ініціативи «Рушник надії», а також про історії родин, які долучилися до створення полотен.

Всеукраїнська акція «Рушник надії» розпочалася влітку 2025 року. Її ініціювали громадські організації «Народжені вільними 2024» та «Жінки роду». На Прикарпатті виставку презентували вперше. Ідея полягала в тому, щоби об’єднати родини військовополонених і зниклих безвісти через спільне вишивання рушників. У різних регіонах України рідні Захисників збиралися разом і створювали власні полотна, вкладаючи у візерунки пам’ять про близьких, молитву та надію на їхнє повернення.

Згодом до ініціативи долучилися десятки осередків в Україні та українські спільноти за кордоном. Рушники вишивали матері, дружини, сестри, діти та інші рідні військовослужбовців. Першу велику спільну презентацію провели 1 жовтня 2025 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві. Відтоді експозиція мандрує містами України, привертаючи увагу суспільства до долі полонених і безвісти зниклих.

Сьогодні «Рушник надії» — це вже понад півсотні унікальних полотен із різних областей України та з-за кордону. Кожен із них має власний орнамент, кольори та історію, але всі вони народилися з одного очікування — дочекатися дорогої людини вдома. Як розповідали організатори під час попередніх презентацій проєкту, вишивання стало також можливістю об’єднати родини, які переживають подібний біль, дати їм простір для спілкування та взаємної підтримки.

Саме тому виставка у Старуні має не лише мистецький вимір. У місці, куди щодня люди приходять зі своїми молитвами, кожен із цих рушників стає нагадуванням про конкретну людину, конкретну родину і конкретне очікування. За кожним візерунком — ім’я, за кожним стібком — чиясь історія, за кожним рушником люди, які продовжують молитися, шукати і чекати.

Як зазначають організатори акції, «Рушник надії» покликаний не дозволити суспільству звикнути до слів «полонений» чи «зниклий безвісти» як до чергової статистики війни. Кожна така історія — це чийсь син чи донька, чоловік або дружина, батько, брат чи сестра. Саме тому молитва, пам’ять і підтримка родин залишаються важливою спільною справою.

У Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача виставка «Рушник надії» триватиме до 16 жовтня 2026 року. Упродовж цього часу паломники та гості Старуні матимуть нагоду побачити полотна, створені родинами українських Захисників, і долучитися своєю молитвою до великого прохання, яке об’єднує їх усіх: щоб ті, кого чекають, повернулися додому.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело