Кожне покоління сподівалося, що буде останнім, якому доведеться виборювати право жити у власній країні.

Що діти зможуть просто жити. Будувати, любити, сперечатися про дрібниці. Складати плани на старість. І доживати до неї.

Після поразок світ звикав до нашої несвободи. Нам теж пропонували звикнути.

Та завжди знаходилися люди, які продовжували боротьбу. Зберігали мову й пам’ять. Передавали дітям те, що наказували забути.

Свободу можна успадкувати.

Відповідальність за неї кожен бере на себе сам.

У нас теж були інші плани.

Та настав час, коли від нашого рішення залежить, чи матимуть свої плани наші діти.

Від попередніх поколінь ми прийняли боротьбу.

Наступним — передамо перемогу

Джерело