#герої_без_зброї

Дитяча пожежа в сусідньому дворі колись назавжди визначила долю Андрія Дягілєва. Побачивши роботу рятувальників, хлопчик із Чугуївщини вирішив: його покликання – захищати людей від вогню.

Сьогодні Андрій – командир відділення 18-ї ДПРЧ Харкова з понад 20-річним досвідом. А його син Кирило продовжив батьківський шлях і нині очолює караул в іншій частині міста.

Ранок 24 лютого 2022 року розбудив Андрія вибухами на Чугуївському аеродромі. Не чекаючи дзвінка з частини, він одразу вирушив на службу. З того дня життя перетворилося на суцільну витривалість: порятунок людей із розбомбленої багатоповерхівки на вулиці Бучми, евакуація під мінометним вогнем, де Андрій прикривав молодших колег власним тілом, і болюча втрата побратима під касетними ударами на «Барабашово».

Навіть у свій професійний день, 17 вересня 2024 року, під час гасіння лісової пожежі його підрозділ потрапив під повторний ворожий обстріл. Андрій зазнав важкого поранення, але попри все – не зламався й не залишив рідний Харків.

Зараз його головна опора – дружина, яка відмовилася виїжджати й залишається поруч у найважчі хвилини.

«Мрія в мене одна: щоб закінчилася війна. Хочу дослужити до пенсії, взяти з дружиною онуків і поїхати подорожувати… А в День Перемоги – просто гуляти й дихати повітрям вільної України»,

— каже чоловік, який вже понад два десятиліття щодня виходить назустріч небезпеці, аби інші могли жити.

🆘 Сайт • Fb • X • IG • YT • TT