У неділю, 25 жовтня, у парафії святого великомученика Димитрія села Журів, Букачівського протопресвітерату, відбулися урочистості за участю Владики Миколи Семенишина, Єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, та Владики Андрія Хім’яка, Єпископа-помічника Київської Архієпархії та секретаря Синоду Єпископів УГКЦ. Центральними подіями дня стали освячення престолу й проскомидійника та Архієрейська Божественна Літургія.

Святкування парафіяльного празника розпочалося урочистою зустріччю архієреїв на подвір’ї храму. Після привітання молодь разом із духовенством запросила владик до святині очолити богослужіння.

На спільну молитву до парафіяльного храму численно зібралися мешканці села та гості. Владикам співслужили адміністратор парафії о. Андрій Король, протопресвітер Букачівського протопресвітерату о. Мирослав Любінець та численно зібране духовенство.

Перед початком Божественної Літургії архієреї разом із духовенством звершили Чин освячення нового престолу та проскомидійника. Під час обряду престіл обмили джерельною водою, вином і рожевою водою, а відтак помазали святим миром. Після цього в престіл вклали мощі блаженних священномучеників, які закріпили всередині розплавленим воском. Завершальним етапом стало облачення престолу в обруси та встановлення кивота — місця, де зберігаються Пресвяті Дари, у яких під видами хліба і вина перебуває Ісус Христос.

Після цього розпочалася Архієрейська Божественна Літургія.

Під час проповіді Владика Андрій Хім’як роздумував над євангельською притчею про сіяча. Він пояснив, що зерно символізує Боже Слово, яке Господь сіє в людських серцях, а ґрунт — готовність людини прийняти Його науку та втілювати її у власному житті.

Єпископ звернув увагу на різницю між слуханням Божого Слова та його справжнім сприйняттям, яке виявляється у щоденних учинках, дотриманні Божих заповідей і любові до ближніх. «Багато з нас слухає Боже Слово, читає Боже Слово. Але чи ми його справді чуємо? Чи ми справді вповні приймаємо його у своє життя?» — запитав проповідник.

Владика Андрій порівняв духовне життя з працею хлібороба, наголосивши, що добрий урожай потребує постійного догляду, так само як віра — щоденної праці над собою. Він застеріг, що початкове духовне піднесення може згаснути під впливом життєвих турбот, спокус і людських слабкостей. Архиєрей також закликав уникати самозвеличення, пам’ятати про Божу благодать і виявляти віру через милосердя, прощення та допомогу тим, хто опинився у скруті.

Окрему увагу проповідник приділив відповідальності родини за передавання християнської віри наступним поколінням. Він нагадав, що перші знання про Бога, молитву та Божі заповіді багато людей отримали від батьків, бабусь і дідусів.

«Кожен із нас є тим проповідником у своїй домівці. Ми маємо передавати віру своїм дітям, онукам, молоді не лише словами, а й власним прикладом, своїм життям. Адже діти дивляться на нас і вчаться від нас, бачать, як ми молимося, як ставимося до ближніх, як живемо своєю вірою», — наголосив Владика Андрій.

Згадуючи святого великомученика Димитрія, Єпископ звернув увагу на його вірність Христові та готовність залишатися непохитним у вірі навіть перед обличчям переслідувань і випробувань. Його приклад нагадує, що християнська віра має виявлятися не лише у словах, а й у щоденних рішеннях та вірності Богові.

Говорячи про війну в Україні, Владика Андрій закликав вірних не втрачати надії, зберігати духовну витривалість і довіряти Богові навіть тоді, коли страждання та невизначеність породжують важкі запитання. «Ми не знаємо, скільки нам ще треба терпіти й чекати у нашому житті, поки закінчиться війна і прийде до нас справжня свобода. Але віримо, що, якщо будемо простими й витривалими у вірі, якщо приймемо і збережемо те зерно, яке Господь посіяв у нас, то зможемо принести плід», — наголосив Архієрей. Завершуючи проповідь, він побажав, щоб Господь наповнював людські серця любов’ю та миром і допомагав усім залишатися вірними Христовій науці.

Після богослужіння Владика Микола Семенишин подякував Владиці Андрію Хім’яку за спільну молитву та духовну науку. Відтак було зачитано Митрополичу грамоту головному жертводавцеві Миколі Гриньову, який пожертвував престіл для храму.

Архієреї також висловили вдячність церковному хорові, о. Андрію Королю та всім вірним за працю, жертовність і внесок у життя парафіяльної спільноти. Своєю чергою, о. Андрій подякував владикам за візит, духовну науку, молитву та підтримку.

Урочистості завершилися виконанням духовного гімну України «Боже великий, єдиний». Насамкінець всі присутні зробили пам’ятне фото.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело