«Нам чужого не треба, але й своє ми не віддамо», – прикордонник на псевдо Зараза
Чоловік, який після повномасштабного вторгнення росії в Україну пов’язав своє життя з прикордонним відомством, працював у школі.
Він був вчителем початкових класів. Коли ворог ступив на українську землю Зараза відразу записався у тероборону. Пізніше його село на Київщині потрапило під окупацію. Він разом з односельчанами всіляко під прикриттям намагались допомогти військовим української армії.
Коли ж село звільнили від російських зайд чоловік відправився на службу до прикордонників. У складі зведеного загону прикордонник вибув на північ, а потім – на схід країни. Чоловік зізнається, що найтяжчим для нього стала Донеччина. «Обстріли майже не вщухали. Було психологічно важко, але ми трималися. Чесно, під час чергового обстрілу молився Богу, щоб допоміг», – розповідає прикордонник.
Вдома на чоловіка чекав син і дружина.
Нещодавно Зараза повернувся з передової, проте після невеликого перепочинку скоро вирушає знову на передок. Зараз у планах прикордонника пройти навчання з управління дронами-камікадзе.
«Для мене зараз завдання номер один – насипати чим побільше ворогу», – ділиться прикордонник.
Після Перемоги чоловік мріє повернутись у мирне цивільне життя.