Сьогодні вшановуємо нашого побратима Ігоря Левчука. Ігор був воїном Світла, для якого честь, гідність, відданість та обов’язок захищати були головними цінностями. Життя Ігоря обірвалося 15 квітня 2022 року.

Хлопець виріс у невеликому селищі на Донеччині та вважав, що зможе всього досягти сам. Ігор вмів ставити цілі: вивчитися, знайти своє призначення, створити родину, стати батьком.  

Юрист за освітою, 15 років присвятив службі в різних структурах Міністерства внутрішніх справ. З 2014 року –  захищає рідну землю від російських окупантів. Здобув досвід бойових дій та ще багато всього, чому навряд чи вчать юристів. Довелося витримати розлуку з родиною. Деякий час дружина та діти мешкали на Київщині, бо на Сході було надто гаряче…

Згодом Левчуки перебралися в Маріуполь. Тут народилася третя донечка. Для щастя було все: любов, захист, надійність. Саме ті роки в Маріуполі стали новим диханням, коли мрії здійснюються.

У 2021 році Ігор вступив до Морської охорони. Його не лякали ні складна робота, ні необхідність навчатися. Це був виклик: опанувати, змогти, мотивувати та надихати колег. Родина його розуміла та підтримувала в усьому.

Для Ігоря війна почалася в Маріуполі. Він був у групі прикриття мінометного розрахунку.

15 квітня 2022 року 23 загін Морської охорони з важкими боями проривався на «Азовсталь». Бронетранспортер, де був Ігор, потрапив під обстріл. Важка техніка перекинулася в річку, люк заблокувало. На жаль, Ігор не врятувався.

За особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі старшину 1 статті Ігоря Левчука нагороджено орденом «За мужність» III ступеня, посмертно.

Родина береже десятки світлин, де чоловік і найкращий у світі тато разом. Усмішка Ігоря, його добрі очі, сила й турбота живуть у спогадах всіх, хто його знав.

«Наш «Ейс» вмів жартувати у найтяжчі моменти, щирий, порядний, завжди на позитиві», – з сумом згадують друзі.

Вічна пам'ять та шана Герою…

Джерело