Проповідь Преосвященного владики Тараса, Єпископа Стрийського в день свята Усікновення чесної голови святого Івана Хрестителя, 29 серпня 2025 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри!

Сьогодні є день пам’яті про трагічну і водночас величну подію в історії спасіння: усікновення чесної голови святого Івана Хрестителя. Він, найбільший серед народжених від жінок, пророк і предтеча Христа Спасителя, засвідчив своєю смертю Божу правду і непохитність у вірності його заповідям. Він був голосом Слова, закликаючи людей до покаяння і навернення, світильником для Істини, запаленим ревністю любові до Бога серед темряви грішного світу. Печать пророків і земний ангел стає нагородою за мерзенний танок, а богословський голос, який взивав у пустинях, випереджує Христа, і як його провісник понісся гомоном в осідках аду: Відчиняйтеся, ворота, бо входить Цар всесвіту!

Життя Івана було прикладом цілковитої посвяти своєму посланню: він не шукав слави, його проповідь була безкомпромісним викриттям пороків у суспільстві та закликом до навернення народу. Він не боявся викривати неправду перед лицем сильних цього світу. За це й прийняв мученицьку смерть. Коли Іродіяда, опанована ненавистю до Івана, через свою дочку просила його голову, Ірод не посмів опиратися, бо боявся втратити авторитет в очах свого оточення. Тому пішов на злочин: праведник загинув від руки грішника, пророк був принесений у жертву примхам нечистих пристрастей.

Але його смерть не є поразкою. Навпаки, це перемога вірності й правди над страхом і підлістю. Бо людська злоба може відібрати життя, та не може знищити світло істини. Іван Хреститель віддав життя не за якісь тогочасні інтереси, він став мучеником за Божу правду. У цьому для нас його постать є великим викликом. Скільки разів сьогодні стаємо перед вибором: мовчати чи сказати правду? Потурати гріху чи вистояти у справедливості і вірності Богові? Нажаль, в наш час, подібно як Ірод, є досить тих, хто не є страхається жертвувати правдою заради людської слави, зручності чи вигоди…

Церква вчить нас сьогодні: не продавати совість заради дочасного благополуччя; бути уважними на пророчий заклик до покаяння і навернення, та пам’ятати, що навіть у найважчих обставинах ми залишаємося під Божою опікою.

Сьогоднішній день – день посту. Не тільки з огляду на смерть Хрестителя, а передовсім як покута за гріхи людей, які і досі чинять зло та проливають невинну кров. Свято Усікновення закликає нас берегти чистоту серця й життя; не миритися зі злом і неправдою, навіть якщо це вимагає жертви. Пам’ятати, що істина Божа вища за будь-які земні страхи й вигоди. Ми покликані бути свідками правди у світі. Не завжди це означає пролити кров, але завжди – мати мужність мислити та діяти згідно Божої волі та на Божу славу. Амінь.

Джерело