5 березня в Українському кризовому медіацентрі відбулася публічна розмова «Українська Греко-Католицька Церква у прицілі російської імперської політики: від Львівського псевдособору до сучасних заборон». Історики, духовенство та державні діячі проаналізували тяглість репресивної політики кремля щодо УГКЦ — від сталінських ліквідаційних планів 1946 року до сучасних заборон діяльності Церкви на окупованих територіях України.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

Дискусію організували Український інститут національної пам’яті та Інститут історії Церкви Українського католицького університету.

Читайте також:
У Києві відзначать 80-ті роковини Львівського псевдособору: три події пам’яті, осмислення і свідчення

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголосив, що в росії інститут Церкви, незалежно від епохи — імперської чи радянської, — діє під контролем державної влади. «Це і призвело до того, що Львівський псевдособор мав одну єдину мету — прибрати будь-яке слово, будь-який елемент, який би не узгоджувався з політикою держави», — зазначив він.

Директор Інституту історії Церкви УКУ Олег Турій зауважив, що російська імперська політика щодо УГКЦ упродовж століть залишалася незмінною за своєю суттю — знищення або ліквідація, хоча способи досягнення цієї мети змінювалися.

«Ця Церква була неугодна з трьох основних причин: вона була українська, вона була католицька, тобто з’єднана з ширшим світом, та вона була просто Церквою — інституцією, яка єднає віруючих людей, а не державним придатком, який виконує функції нагляду і контролю над людьми», — підкреслив Олег Турій.

Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут розповів, що сьогодні дослідники мають доступ до великого масиву документів у архіві СБУ, які дозволяють простежити етапи підготовки Львівського псевдособору та механізми його організації.

Про сучасні переслідування Української Греко-Католицької Церкви на тимчасово окупованих територіях розповів священник УГКЦ, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в місті Мелітополі Запорізької області о. Олександр Богомаз. За його словами, російські окупанти розглядають українську Церкву як світоглядну та націотворчу загрозу.

Тарас Пшеничний, в. о. декана історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, наголосив, що в історії не існує прикладів, коли державна влада змогла остаточно зламати Церкву.

«Церква — це люди, традиція, ментальність і світогляд. Зламати це надзвичайно складно. І навіть радянській системі, яка добре знала історію, не вистачило цього, щоб зламати Церкву», — зазначив він.

Перший заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Войналович продемонстрував документ, яким нині керується окупаційна влада Мелітополя з метою ліквідації УГКЦ. За його словами, це свідчить, що імперські методи російської політики щодо Церкви фактично не змінилися.

Учасники зустрічі наголосили, що механізми тиску на Церкву, які застосовував СРСР, росія використовує і під час сучасної війни проти України.

Нагадаємо, що Львівський псевдособор 1946 року був організований радянською владою з метою ліквідації Української Греко-Католицької Церкви та її приєднання до російської православної церкви. Рішення цього зібрання ухвалювалися під контролем радянських спецслужб.

Департамент інформації УГКЦ
Фото: Український кризовий медіацентр

Джерело