19 квітня, у Томину неділю, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію у Катедральному соборі Пресвятої Трійці в м. Дрогобич і уділив дияконські свячення випускникам Дрогобицької духовної семінарії Богдану Піддубному та Михайлу Жаку.

У проповіді (див. повний текст проповіді) владика Ярослав підкреслив, що Господь приходить до людини в моменти збентеження, перемінюючи безнадію на світло своєї присутності. «Ісус приходить до своїх учнів через замкнені двері стає посередині і каже “Мир вам” (пор. Йо. 20, 19). Страх і відчай розтанув у світлі Його присутності, в їхньому житті засвітило світло, яке починає щораз сильніше проникати до їхнього серця. Ісус приходить до збентежених учнів і заспокоює їх. “По середині” нашого розбитого життя, в складних ситуаціях, в часі відчаю, хвороби і горя приходить Господь і змінює події», – наголосив єпископ.

Далі проповідник підкреслив, що лише Христос є джерелом справжнього миру. «Джерелом нашого миру є Ісус. Святий апостол Павло говорить: “Він – наш мир” (Еф. 2, 14). По-друге, ми отримуємо мир від Ісуса і маємо передати його іншим. Він доручає і уповноважує нас бути миротворцями (пор. Мт. 5, 9). Тож, якщо ми шукаємо миру, душевного спокою, не витрачаймо наш час безцільно: тільки Христос може його нам дати вповні», – сказав владика.

Роздумуючи над постаттю апостола Томи, архиєрей зауважив, що Бог виявляє безмежне милосердя до людських сумнівів, допомагаючи кожному віднайти віру. «Христос не розгніваний через сумніви, зневіру, розчарування своїх учнів. Він робить все необхідне, щоб допомогти скріпити віру навіть однієї особи, яка сумнівається, але має добру волю і щирий розум для пошуку Істини», – пояснив проповідник.

Говорячи про значення Христових ран, єпископ зазначив, що наші особисті та національні страждання можуть стати місцем особливого об’явлення Божої сили. «Ми носимо в собі різні зранення, і Слово Боже переконує нас сьогодні, що саме в цих ранах можемо зустріти Господа; що ці рани не мусять бути останнім словом в нашому житті, а, навпаки, вони можуть стати нагодою для люблячого і всемогутнього Бога, щоб показати свою любов і всемогутність. Кожна рана, яку носимо в собі, в своєму народі особливо сьогодні, повинна стати упривілейованим місцем стрічі з Воскреслим Господом», – зазначив владика.

Продовжуючи думку про зустріч із Богом, владика Ярослав вказав на роль богослужіння як живого досвіду спілкування з Воскреслим у церковній спільноті. «Роль Церкви у супроводі у вірі до особистої зустрічі з Богом є дуже особливою. Вирішальну роль при цьому відіграє богослужіння, яке повинно переживатися не як відчитування молитов, навіть найкращих і найглибших, не як здійснення якихось таємничих обрядів, не як “зустріч” з людським словом, але передусім як зустріч з Воскреслим і Живим Господом, Який таїнственно уприсутнюється на молитві Церкви, яка зібрана в Його ім’я», – сказав він.

Прикладом цілковитої довіри до Божого провидіння владика назвав Пресвяту Богородицю. «Тієї особливої довіри до Бога вчить нас учителька віри – Пресвята Богородиця. Вона завжди говорила Богові: “Нехай буде воля твоя”. … Богородиця ніколи не просила знаку для того, щоб вірити. Вона покірно покладалася на вірність свого Господа», – зауважив проповідник.

На завершення єпископ закликав вірних приносити рани України до Господа, благаючи про зцілення народу у часи воєнних випробувань. «Господи, діткни своєю життєдайною рукою моїх ран, ран мого народу, моєї держави яка переживає війну московита агресора, ран наших воїнів, вдів і сиріт. Нехай Твоя любов і Твоя сила перемінять ці наші рани на джерело миру, зцілення, щоб ми як народ, як нація могли щирим серцем покланятися Тобі та з апостолом Томою взивати: “Ти – Господь мій і Бог мій”!», – закликав владика Ярослав.

Після Божественної Літургії владика Ярослав привітав новопоставлених дияконів Богдана Піддубного та Михайла Жака і подякував батькам, настоятелям семінарії, вихователям та всім, хто супроводжував і підтримував їх на шляху семінарійної формації. «Дияконат – це останній етап у формації на шляху до священства. Свячення включають кандидатів до ієрархії Церкви і до священства самого Ісуса Христа. Тому Церква поступово вводить людину у Тайну священства. Спочатку цьому передує формація у семінарії. Це не тільки час інтелектуального збагачення, але й духовної формації та загальнолюдського виховання. Людина готується до священства, пізнаючи Слово Боже, вслухаючись в Нього, синхронізуючи з Ним власне життя – мислення, мовлення, поведінку», – сказав єпископ.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

Джерело