Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського у Томину неділю 23 квітня 2023 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії у каплиці майбутнього Катедрального храму Зіслання Святого Духа та святого апостола Яков  в м. Стрию.

Христос Воскрес! Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри!

Неділя по Воскресінні присвячена блаженному невірству апостола Томи та Божому Милосердю. Апостола Тому не раз називають «невіруючим», однак це несправедливо. Хіба решта апостолів, так всі зразу, повірили у Христове воскресіння? Повірили у слова жінок, яким найперше об’явився Воскреслий?

Апостол Тома скоріше є тим, хто до своєї віри віднісся дуже відповідально. Як один із дванадцяти, він супроводжував Ісуса, слухав науки та був свідком багатьох Його чудес. Але навіть така близькість не впровадила апостолів у розуміння глибин таємниці Христа. Тома не сумнівався, що Ісус є Сином Божим, а на Тайній вечері він настільки пройнявся прикладом любові Ісуса, що був готовий розділити його долю аж до смерті. Та якраз потрясіння від смерті Христа спонукало його по-новому глянути на свою віру.

Після Христового розп’яття учні скриваються в домі. Їм було неймовірно прикро за свої дії тієї ночі, коли Ісуса було зраджено та схоплено. Зневіру доповнював страх перед юдеями та переживання за свою долю. Страх закрив їх в собі і позбавляв перспективи, майбутнього. Та несподівано, після зради майже всіх, хреста, смерті та гробу, через зачинені двері до їх замкнутості входить Воскреслий, і перше, що робить, промовляє до них слова, які докорінно міняють все: «Мир вам!»

Ці слова не є ввічливим привітанням Ісуса, але теж не докором за те, що вони ганебно відреклися від Нього і втекли. Мир Ісуса «не такий, який дає світ», і здатний цілком змінити ситуацію з вірою учнів та усіх людей. Цим миром є він Сам, втілене Боже прощення і милосердя. Ісус показує свої руки та бік і каже: «Чого стривожились і сумніви постають у ваших серцях… це ж я сам». Любов написала на тілі Ісуса свою історію спасіння алфавітом ран. Воскресіння не зцілило їх, залишило відкритими, допоки людство не досягне кінця своєї історії. Учні зрештою впізнають Розп’ятого, того, кого вони знали, але ніяк не очікували знову побачити. Їх віра, зруйнована страхом, воскресає, щоб стати вірою у Воскреслого Спасителя. Але для цього їм потрібно остаточно зійти з дороги страху та сумнівів.

Тома не був з іншими апостолами, коли вперше приходив Ісус. Коли ж їх зустрів, вони йому сказали: «Ми бачили Господа». Проте самі продовжували ховатися, двері знову були замкнені, і він напевне мусів довго стукати та очікувати, поки вони йому відчинили.

«Ми бачили Господа!» І що?… Самі слова апостолів його не здивували, та й сама звістка звучала непереконливо. Їй бракувало продовження, яке б розвіяло можливість будь-якого сумніву. Зустріч з Воскреслим не могла бути просто якимось буденним епізодом. Вона мала все змінити, зробити якусь «революцію» у житті. Тома десь в душі надіявся побачити підтвердження цих слів чимось променистим, що вказувало б на радикальну новизну у поведінці апостолів, на початок нового життя. Але нічого подібного не побачив. Не було переконливих свідків миру та радості, лише їх розгубленість і страх. Навіть через кілька днів відтоді, як твердили що бачили Воскреслого, двері їх дому, і вони самі, все ще були замкнені. Не дивно, що Тома сказав: «Якщо не бачу… не повірю».

Коли думкою повернемось на Голгофу, то зрозуміємо вимогу Томи. Як він міг повірити що Ісус живий, якщо йому було завдано стільки смертельних ран? Навіть, коли про це говорили дуже близькі люди, з якими він щойно розділив велику трагедію. Він не хотів ще раз прожити якесь розчарування, тому волів мати впевненість у такій важливій справі, як віра у воскресіння Учителя.

Але життя не раз приносить те, чого ніхто не очікує. Через вісім днів Ісус знову прийшов через замкнуті двері до зібраних учнів. Тома був з ними, та на власні очі переконався у воскресінні Христа. Цієї зустрічі з Ісусом йому було достатньо і він зі всього серця та безумовно визнав: «Господь мій і Бог мій!» Для Томи це був інший досвід, який перевершив попередній досвід перебування з Ісусом, котрий розчинився у трагічній безпорадності Голгофи.

«Блаженні ті, що не бачили але повірили…». Христос адресує ці слова Томі, чи всім апостолам? Вони Його бачили, але чому у їх свідчення не повірив Тома? Господь об´являє себе Томі не тільки з огляду на його сумніви, але з огляду на крихкість віри людей майбутнього. Віра, у своїй суті, є надприродним Божим даром. Навіть зроджена через свідчення і найбільш вірогідних свідків, вона потребує поглиблювання власного досвіду, щоб стати місцем особистої зустрічі з Воскреслим Христом. Така преображаюча зустріч можлива лише завдяки нескінченному Божому Милосердю.

Правда про воскресіння Христа, як і про наше воскресіння, є на землі настільки радикальною і немислимою, що признати її непросто. Вона перевершує прагматичним розумом чи уяву на основі земних переживань. Єдино той, хто приймає Боже слово і ним живе, зможе в цю дійсність повірити. Зустрічі учнів із Воскреслим є відповіддю на їх глибоке бажання звільнитися від кайданів страху зі смерті, який не оминає і нас. Подібно зріє і наш досвід віри коли долаємо терня сумнівів на шлях до пізнання Воскреслого.

Ранами Спасителя людство зцілилося від прокляття, а зроджене у Його стражданнях невичерпне Милосердя здатне подолати кожне зло. Людська ненависть до Христа вичерпалася на хресті до кінця, а натомість Його любов, беззахисна і роззброююча, об’явила свою нездоланність. Тому все, що передувало хресту, просто згинуло у цьому великому Божому мирі. Його Христос запевняє даром Святого Духа і посланням апостолів у силі Його благодаті встановлювати Божий мир у світі: «Як Отець послав мене, так я посилаю вас… Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тому відпустяться!». Дар Ісусового Милосердя має бути безумовно і щедро роздарований людям, як невідкличне запевнення прощення гріхів та божественний дар віри, яка схиляється перед таїнством Воскреслого та проголошує: «Господь мій і Бог мій». Амінь. Христос воскрес!

Джерело