Мама – за основною професією, і… електромонтер високовольтної підстанції за сумісництвом 😊 У День матері розповімо вам про колегу, яка багатьом подає приклад своєю сумлінною працею і відвагою.

«Кажуть, енергетика – не жіноча професія. Але практика це спростовує! Звісно, іноді доводилось відстоювати свою професійність більше, ніж колегам-чоловікам. Однак загалом – ця професія завжди була про характер, а не про стать», – так про свою роботу розповідає пані Вікторія, електромонтер однієї з високовольтних підстанцій «Укренерго».

Наша колега віддала енергетиці вже майже 30 років. На такий вибір надихнула мама, яка сама майже все життя відпрацювала на підстанції  і стала для доньки прикладом. Свій перший робочий день, у 19 років, Вікторія пам’ятає до дрібниць: гігантське обладнання тоді здавалося незрозумілим, а страх збивав з пантелику. Однак, підтримка колективу та щире бажання вчитися – зробили свою справу.

З війною та окупацією Вікторія зіткнулась ще у 2014 році.  Була змушена переїхати. А повномасштабне вторгнення зустріла вже на іншому об'єкті – теж поруч із лінією фронту. «І знову той страх… Як дістатись до роботи, коли залишаєш сім’ю у підвалі? Але вибору не було, треба йти. Якийсь час я жила на підстанції, так було безпечніше. А у перервах між обстрілами – ми разом із колегами покидали укриття та приступали до відновлення пошкодженого устаткування», – згадує колега.  

Навіть після евакуації та переходу на нове місце роботи – війна наздогнала Вікторію. Один із найстрашніших моментів жінка пам’ятає до секунди: «О п’ятій ранку прилетів перший ворожий безпілотник… Потім ще два, з інтервалом у п’ять хвилин. Було пошкоджено важливе обладнання, зникло живлення власних потреб підстанції. Наша зміна вже закінчилась, але ми все одно залишилися і допомагали. В той же день усе відремонтували!», – розповідає колега. 

Сьогодні, попри щоденні ризики, пані Вікторія не уявляє свого життя без улюбленої роботи і рідної підстанції: «Це велика відповідальність і моя гордість. Ми забезпечуємо країну електроенергією у такі важкі часи. А дівчатам, які лише розмірковують, чи обирати для себе цей шлях, скажу так: не бійтеся. Вчіться, будьте наполегливими і вірте у свої сили».

Дякуємо пані Вікторії та її колегам за сміливість, стійкість і сумлінну працю. Пишаємося вами. Незламність не згасає!