Усе життя 50-річного Івана Івановича пов’язане з рідною Каховкою: тут він народився, закінчив школу
- Автор допису: Херсонська обласна військова адміністрація
Після армії влаштувався на місцевий завод електрозварювального устаткування, де працював довгі роки. Одруження, народження дітей – життя нагадувало плавну течію Дніпра, з яким зовсім поряд був їхній будинок й захоплення мав так само тихі: риболовлю та шахи.
Та ось настав 2014 рік «тихий» Іванович добровольцем пішов боронити рідну країну. Служив на Донбасі в окремій гірськопіхотній бригаді механіком-водієм МТЛБ. Тут він отримав від побратимів позивний «Мишонок», оскільки міг, мов мишка, пролізти у будь-який закуток своєї «мотолиги».
Після демобілізації у 2016-му повернувся у Каховку на той же завод. Згодом, уперше в житті, поміняв роботу, ставши спеціалістом з контрольно-вимірювальних приладів у компанії «Чумак».
З майбутнім командиром одного з батальйонів нашої бригади познайомився задовго до великої війни: як ветеран АТО, з 2018 року перебував в оперативному резерві 1-ї черги, щороку проходив перепідготовку та старався підтримувати хорошу форму.
Аж ось почалося вторгнення, орда стрімко захопила лівобережжя Херсонщини, тож «Мишонку» разом з побратимами з групи «Скіф» довелося вислизати з уже окупованої Каховки та на човнах форсувати Дніпро. У рідному батальйоні Іван відразу пішов у взвод зв’язку, де цілком та повністю перебуває на своєму місці.
Виходячи з власного досвіду, герой стверджує: «АТО та велике вторгнення – це небо й земля, два різних протистояння. Війна стала складнішою, розумнішою, більш технічною. Тому раджу новобранцям не соромитись розпитувати ветеранів, прислухатись до їхніх порад, не втрачати здоровий глузд та не панікувати, а головне, запасатися терпінням, бо, мабуть, ще далеченько до перемоги, але вона буде обов’язково! Тоді я повернуся у Каховку та житиму так само тихо й щасливо, як раніше, нарешті дам раду двом гектарам землі, отриманим саме перед війною у… Кринках, бо досі цю землю лише бомби-снаряди орали».