У День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні поспілкувався з 98-річним паном Василем, який живе у Підгородному. Він виявився моїм однофамільцем – теж носить прізвище Ганжа.

Василю Лаврентійовичу було 13, коли німці захопили селище, в якому мешкав хлопець. Два тижні окупанти прожили й у його хаті.

Він досі зберігає спомин про ті часи. Особливо закарбувався в пам’яті момент, як ворожі кулі просвистіли зовсім поруч, коли ходив до річки за водою. А ще, як селище звільнили.

Війна забрала життя його батька. А один з братів зник безвісти.

На Дніпропетровщині – 84 700 дітей війни. Та 636 ветеранів Другої світової. Їхні спогади – безцінні.

Василю Лаврентійовичу пообіцяв, що обов'язково приїду до нього і наступного року.